Настройка варіатора скутера

Принцип роботи варіатора

Що таке варіатор в скутері

Один з найбільш важливих вузлів в скутері. Простий і складний одночасно. Всі (читаючі цю статтю) знають що це таке, але на питання дати визначення цьому терміну більше, ніж у половини починається синдром собаки: що це таке - знаю, як описати - ні. Варіатор - це механічна безступінчата трансмісія, така собі коробка передач без передач.

Його завдання багатогранні: одночасно замінити громіздку коробку передач, спростити конструкцію транспортного засобу і мінімізувати участь водія в процесі ефективної передачі крутного моменту від мотора до колеса. Власне кажучи, останнє завдання, не дивлячись на своє положення в списку, є головним: передавати крутний момент на колесо максимально ефективно.

Існує досить багато типів варіаторів: хвильові, торові, конусні, кульові і т.д., але зупинюся на найпоширенішому в скутеробудуванні варіаторі: клиноремінному. Їх зазвичай існує два типи: автоклиноремінний і механічний. Якщо з першим все відразу зрозуміло (там все робить електроніка), то в другому випадку ефективна робота варіатора безпосередньо залежить від того, як добре він налаштований.

Зовні простий механізм не такий простий в регулюванні, як здається, хоча начебто що там такого: два шківа і ремінь, одягнений на них. Але, щоб грамотно налаштувати його потрібно врахувати таку стопку факторів, що у недосвідченого голова обертом піде.

Перечислю пару-трійку:

• Величина шківів (їх діаметр)

• Амплітуда шківів (відстань, на яку щоки шківа здатні рухатися один щодо одного)

• Вага та розмір роликів

• Довжина і ширина ременя

• Кут атаки напрямних торкдрайвера

• Жорсткість пружини торкдрайвера

• Жорсткість пружин зчеплення

Ну ось ... якось так. Але мало, чи не так? У того, хто не мав досвіду настройки і не знає, що з чим взаємодіє, буквально через пару хвилин буде така каша в голові, що дай Бог за день прийти в себе.

Регулювання варіатора в скутері

Мушу зауважити, що настройку варіатора з заводу можна вважати ідеальною (деякі китайські мопеди в розрахунок не йдуть), тому як часто виходить так,що йдучи від стандарту в спробі зробити краще, розумієш, що виходить тільки гірше і потім твої, нібито нові, настройки дуже схожі на стандартні. Оптимальним налаштуванням вважається те, яке забезпечує рівний розгін без провалів і в потрібній зоні оборотів. Добитися, часом, цього не просто.

Ось щось на зразок цього ми найчастіше бачимо, коли знімаємо кришку варіатора:

Дивіться також: Розбирання і збирання варіатора Suzuki Sepia і Suzuki Adress

З чого почати? Я зазвичай починаю з огляду стану ременя варіатора, його відповідності варіатору.

Який купити ремінь варіатора на скутер

У вихідному положенні при заглушеному моторі він повинен мати таку позицію:

Це ідеальна позиція ременя на варіаторі, якщо він має потрібну довжину і ширину.

Ось так виглядає довгий ремінь:

Так виглядає короткий ремінь:

В ідеалі ремінь потрібного розміру працює в варіаторі так:

Потрібно не забувати, що під кожен окремо взятий мотор і ремінь свій. Чим більший мотор, тим більший варіатор, більші його шківи і амплітудність. Під цю амплітудність потрібно і ремінь підбирати. Як правило, ширина ідеального ременя відповідає відстані між зведеними разом половинками шківа в зоні виходу ременя на радіус.

Ролики варіатора скутера

Після огляду ременя я, звичайно, звертаю увагу на стан роликів. Вони повинні бути потрібного діаметру, ширини і ваги і не квадратні від зношення. Занадто маленькі ролики будуть клекотати в варіаторі на холостих обертах, великі - не дадуть ременю сісти в самий низ переднього варіатора , мало того, вони обрізають амплітуду варіатора, як вгорі, так і внизу. Ширина теж важлива: ясна річ, що занадто широкі не влізуть в сам варіатор, а вузькі будуть бовтатися, що теж не гуд.

Допустимо у Вас максимальний обертовий момент знаходиться в зоні 7000 об./Хв (зона крутного моменту, це та зона, в якій мотор тягне краще). Так от вага роликів повинна бути підібрана так, щоб мотор "крутився" в цій зоні +-400 об/хв. Це в ідеалі. Важкі ролики змусять працювати мотор на більш низьких оборотах, ніж потрібно (на 6000, наприклад). Легкі ролики - навпаки можуть задерти обороти до максимальних і мотор буде верещати, як божевільний і, ясна річ, нормально тягнути не буде. Якщо не охота витрачатися на покупку більш, ніж двох комплектів роликів для настройки варіатора, можна купити два комплекти з великою різницею у вазі і, якщо що, поставити ролики різної ваги через один.

Дивіться також: Як зняти обмежувач швидкості на скутері

Існує ще купа факторів при виборі роликів, але це вже зовсім нетрі непроглядні, озвучу для комплектності, так сказати:

Литі ролики

Це коли при виготовленні фрикційний шар виливається навколо вантажу і в підсумку ролик виходить однорідним, фрикційна обойма "обіймає" вантаж з двох сторін і йому нікуди діватись. Із особистих спостережень скажу, що це найвдаліша і міцна конструкція, такі ролики ходять найдовше (якщо фрикційний шар виконаний якісно) і не вимагають мудрувати лукаво під час установки в варіатор.

Складові ролики

Якщо подивитися на обойму вантажу складових роликів, то Ви зверніть увагу, що вона не просто циліндричної форми, а ще й має такий собі упор з одного боку на внутрішній частині, тобто такий собі кухоль з великим отвором в дні. Цей упор саме й не дає вантажу вискочити з обойми.

Складові ролики без упору, мабуть, самі невдалі, тому як рідко коли вдається купити якісні. Конструктивно вони відрізняються від упорних тільки відсутністю того самого упора. Груз в цих роликах по технології повинен бути вставлений в фрикційну обойму під натягом і більше там рухатися не повинен. Як же. Чорта з два. Він починає їздити в обоймі майже відразу, сповзає до краю і починає жерти перегородку варіатора, після чого в цьому вариаторі вже не будуть нормально працювати ніякі ролики.

Полігональні ролики

Мабуть, самі екстравагантні ролики з всіх. Появились на ринку відносно недавно. Їх головне завдання - під час роботи в стандартному варіаторі виштовхнути ремінь на більший радіус, ніж це можуть звичайні ролики. Недивлячись на їх конструктивну відмінність, вони так само бувають литими і складовими. Ці ролики мало купити, їх ще потрібно знати, як правильно поставити. Спорів було море, але суть одна: є тільки одне правильне положення для полігонального ролика, при якому він реально працює.

Описати, як правильно вони ставляться, словами складно, простіше показати фото, що я і роблю в цьому розділі.

Торкдрайвер скутера

При налаштуванні варіатора на цей вузол так само необхідно звертати увагу. Всі провали і нерівності динаміки розгону, як правило, пов'язані з неправильною роботою торкдрайвера. Потрібно переконатися, що він змазаний і його напрямні носія не спрацювалися, не мають "виїденого" місця на тертьових частинах.

Як я вже неодноразово повторювався, настройка варіатора - процес прискіпливий, складний, довгий і виробляється комплексно. До чого я зробив цю передмову? До того, що під час підбору ваги роликів як раз таки потрібно враховувати кут атаки напрямних торку і жорсткість його пружини, оскільки вага роликів прямо пропорційна жорсткості пружини і куту атаки торку: чим жосткіша пружина (чим більше кут атаки торку), тим важчі ролики.

Торкдрайвери бувають з рівними напрямними і параболічними. Хорошим прикладом торку з параболічними напрямними може послужити торкдрайвер скутера Хонда випуску 90-х. Для мене особисто до цих пір залишається загадкою таке рішення з приводу запила торку на заводі Honda. Власне кажучи, поки варіатор стоїть стандартний, то і до зони перелому торк не розсувається, а от як тільки Ви вирішили поставити повнохідний шків або виготовити його самостійно шляхом запила рідного, то тут починаються приколи: ця сама зона перелому починає реально мішати. Післе 45 км/год частенько буває провал в оборотах і про рівний розгін в зоні крутного моменту можна вже не мріяти. Якраз тут і стануть в нагоді слюсарні задатки справжнього мужика, напилок і лещата.

Так що якщо у Вас вже стоїть або запилений або вистачило грошей купити спортивний варіатор і ви мучитеся з провалом в розгоні, то швидше за все доведеться розбиратися з торкдрайвером.

Зчеплення скутера

Зчеплення (рос. сцепление) буває різних типів: двох-, трьох- і навіть пятиколодочне. Буває важке і легке (важкі колодки або легкі).

Схема зчеплення:

1. Пружина зчеплення
2. Колодка зчеплення
3. Держач колодок
4. Колокол зчеплення;

Цей вузол вже не так сильно пов'язаний з варіатором як, наприклад, торкдрайвер і передній шків варіатора. Задача зчеплення - вчасно з'єднати трансмісію і привідне колесо. Але тут теж є свої нюанси. Якщо описати настройку зчеплення в двох словах, то виглядати це буде так: є в ньому три пружини, ніж вони жосткіші, тим пізніше включається зчеплення, ніж вони м'якше,тим, відповідно, зчеплення включається раніше. Але це вже занадто просте пояснення з налаштування.

Існує пристойна стопка факторів, з якими Вам доведеться рахуватися, якщо Ви хочете настроїти варіатор своїми руками все як потрібно.

Перечислю декілька:

• Власне, жорсткості пружин

• Вага колодок зчеплення

• Рознос осей кріплення колодок зчеплення

• Чіпкість фрикційних накладок

• Шорсткість робочої поверхні колокола зчеплення

Не так уже й мало. Але повернемося до налаштування, я спробую розкласти все по порядку і зробити це максимально понятно. Як я писав вище, часто настройка зводиться тільки до підбору жорсткості пружин, але якщо це не вдалося, то необхідно подивитися - що взагалі за зчеплення потрібно. Зчеплення з важкими колодками включається ривком і часто рано, тому як малої відцентрової сили достатньо, щоб притиснути колодки до колокола зчеплення.
Зчеплення з легкими колодками включається плавно і часто пізно. На потужному моторі включення відбувається з тривалою пробуксовкою, якщо пружини стоять жорсткі. Виходячи з вищеописаного можна уявити собі в голові якусь формулу, в якій за наявності важких колодок пружини потрібно підбирати з жорстких, а при легких колодках - навпаки з м'яких.

Хочу звернути увагу любителів затиснути колодки майже до упору: скрізь існує золота середина і якщо Ви вирішили зробити так, щоб мопед стартував при завищених оборотах, не забувайте, що при сильно пізньому включенні зчеплення ремінь вже знаходиться не на стартовій позиції, а в зоні малого ходу:

У цьому випадку старт буде схожий на старт з другої передачі з полувижатим зчепленням. Самі розумієте: про пристойну динаміку і мови бути не може.

В ідеалі зчеплення повинно включатися в цей момент:

Тобто в момент, коли мотор уже встиг розкрутитися до зони максимального крутного моменту, але ремінь ще при цьому залишився на вихідній позиції.
Ну ніби все. Якщо все зробити правильно, мопед буде рушати коли треба, розганятися рівно до максимальної швидкості без провалів і ривків.

Удачі.